Самопідготовка в ГПД як важливий
чинник організації навчального процесу
Сучасне
сьогодення підвищує відповідальність школи за здоров’я учнів, рівень їх
вихованості, усебічну підготовку до життя та праці. Значну роль у цьому відводять
вихователеві групи подовженого дня, адже саме з ним діти перебувають більшу
частину часу (5–6 год щодня). Тому перед вихователями ГПД постають не менш
важливі та відповідальні завдання щодо навчання, виховання та розвитку
школярів. Одне із найважливіших завдань у режимі роботи ГПД є виконання
домашніх завдань (самопідготовка).
Самопідготовка — одна
з форм організації навчального процесу в групі продовженого дня. Це
обов’язкові щоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують навчальні
завдання в суворо відведений час під керівництвом педагога-вихователя.
Мета
самопідготовки: прищепити учням навички
самоосвітньої роботи, яким у повсякденному житті надають величезного значення.
Зокрема враховують вік школярів, їх самоосвітні можливості, ефективність
закріплення знань, отриманих на уроках.
Самопідготовка
— це не урок. На відміну від нього ця форма навчання, незважаючи на те, що її
організують не в домашніх, а в шкільних умовах, має за мету формування
самоосвітніх навичок та характеризується самостійними навчальними діями учнів.
На додаток до уроку в шкільних групах продовженого дня самопідготовка стає
другою основною формою навчання. Самостійна робота на цих заняттях передбачає
вироблення навичок самоосвіти, самовиховання і сприяє всебічному розвитку
особистості учня. Водночас виникають нові можливості в розвитку і формуванні в
учнів позитивного ставлення до навчання, стійких інтересів і навичок для
подальшої самоосвітницької роботи. Весь зміст роботи в години самопідготовки
спрямований на всебічний розвиток і вдосконалення здобутих умінь самостійної
роботи, формування навичок раціонального використання навчального часу.
Завдання самопідготовки в ГПД
·
Розширення меж навчальної роботи;
·
поглиблення змісту навчальних
предметів;
·
одержання доступних умов для
самостійного засвоєння знань, умінь і навичок;
·
закріплення й повторення вивченого
на уроках матеріалу;
·
тренування в застосуванні знань,
умінь і навичок для їх міцного засвоєння;
·
розвиток інтересу до навчання;
·
набуття школярами навичок
самостійної роботи;
·
формування виконавських навичок.
Навчальні
функції самопідготовки
1.
Інформаційна функція полягає в організації школярів для якісного закріплення і
повторення системи знань, отриманих на уроках. Її здійснюють за допомогою
завдань, вправ, що вимагають від школярів самостійної індивідуальної роботи.
2.
Розвивальна функція виконує завдання всебічного розвитку інтересів учнів, їх
потенціальних можливостей та пізнавальної діяльності. У процесі самопідготовки
розвиваються увага, пам’ять, мислення, мовлення дітей; удосконалюються в цілому
всі психічні процеси.
3.
Конструктивна функція сприяє формуванню у школярів навичок планування
навчальної діяльності, правильному розподілу та використанню своїх можливостей.
4.
Комунікативна функція полягає у формуванні в учнів позитивного ставлення до
знань як до досвіду попередніх поколінь.
5.
Творча функція розкривається в такому підході до здобутих знань, коли за їх
допомогою у школярів виникає потреба у творчому самовираженні.
Виховні
функції самопідготовки
1.
Гігієнічна функція сприяє міцному засвоєнню навичок гігієни розумової праці.
Завдяки цій функції у школярів виробляється стійка звичка працювати відповідно
до гігієнічних вимог.
2.
Мотиваційна функція формує в учнів у процесі систематичної самопідготовки
потребу у навчальній діяльності, прагнення застосовувати отримані знання на
практиці. Зрештою виникають інтерес до самоосвіти, позитивне ставлення до
навчання.
3.
Формувальна функція сприяє наполегливому і послідовному формуванню позитивних
рис характеру, життєво важливих якостей особистості. Працьовитість, вольові
прояви в досягненні мети, активність і багато інших якостей формуються в
процесі самопідготовки, стають надбанням учня.
4.
Організаційна функція проявляється найбільш яскраво у створенні ситуації,
необхідної для виникнення робочої атмосфери, що спонукає до виконання домашніх
завдань.
Дидактичні
функції самопідготовки
1. Закріплення знань, умінь, отриманих на
уроках.
2. Розширення, поглиблення начального
матеріалу, опрацьованого в класі.
3.
Формування вмінь і навичок самостійної навчальної діяльності.
4. Розвиток самостійності мислення, культури
розумової праці учнів.
Самопідготовка
як індивідуальна самостійна робота дитини повинна бути побудована
диференційовано як за змістом і часом, так і за характером контактів учнів з
вихователем. Диференційований підхід повинен забезпечувати постійну зміну
характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і вихователя
до діяльності, що цілком побудована на саморегуляції й самоконтролі, коли учень
опанував основні прийоми навчальної діяльності. Навчити дітей правильно
розподіляти час і роботу необхідно через те, що межі самопідготовки обмежені.
Економна витрата часу за максимального досягнення результатів має стати для
кожного учня правилом. Також учні повинні засвоїти, що чим більше завдань, тим
значніше навантаження, викликане їх виконанням, тим ретельніше вони повинні
ставитися до організації та планування своєї роботи на самопідготовці.
Практика
свідчить, що потрібно рекомендувати учням виконувати важчі завдання на початку
самопідготовки. Одноманітні завдання на самопідготовці стомлюють школярів.
Перехід від одного виду роботи до іншого підтримує працездатність на відносно
високому рівні тривалий період. Особливістю самопідготовки є те, що кожний
учень повинен виконувати домашнє завдання і впоратися з усіма його труднощами.
Якщо ж на занятті пояснюють матеріал, колективно виконують завдання, то
втрачається сам зміст проведення самопідготовки. Значну увагу під час
організації самопідготовки потрібно приділяти фізкультхвилинкам, вправам для
очей, музичним перервам для того, щоб дати можливість дітям відпочити і з
новими силами продовжити роботу.
